Утеплення даху

Відразу треба визначитися – що саме утеплювати на даху. Зазвичай, якщо потрібно зберегти тепло кімнат верхнього поверху, тобто те, що знаходиться нижче горищного перекриття, утеплюють безпосередньо це перекриття. В цьому випадку сам дах – дах, та й покрівельну систему залишають такою, як вона є. Тобто на горищі температура залишається приблизно така ж, як зовні. Великий плюс від такого горища в тому, що тут завжди свіжо, він добре провітрюється, не утворюється волога і т.п.

Утеплення перекриття під горищем можна зробити зверху, або знизу. Тобто накладають утеплювачі зверху перекриття (за принципом накатного стелі) або ж підбивають утеплювач під стелею (по типу підшивання стелі). Детальніше про монтаж таких стель можна прочитати в пості про будівництво даху для лазні , в тій частині, де йдеться про стелю в лазні. Пристрій абсолютно аналогічний.

Стурбованість в облаштуванні даху виникає тоді, коли господарі вирішують зробити з горища житлову кімнату – пристосувати під мансарду. Тоді без додаткових заходів з утеплення безпосередньо покрівельного порога ніяк не обійтися. Утеплена покрівля буде служити довго, якщо буде дотримана певна системність, якщо всі деталі буде виконано за своїм призначенням.

Покрівля починає погано служити, якщо поверх утеплювача не покладено гідроізолятор. Або ж гідроізоляція є, але вона погано закріплена і через це виникають «містки холоду». Між гідроізоляцією і утеплювачем немає бути зазору для вентиляції. Через це конденсат з даху стікає на утеплювач і дерев'яні конструкції. Відсутня пароізоляція.

Велике число бурульок утворюється на карнизах будинку, виявляється, теж через погано утеплений дах. Сніг, що лежить на даху, підігрівається знизу теплом, який просочується крізь діри в утеплювачі. Сніг починає підтаювати, і вода біжить з даху до карнизу, де такого тепла вже немає, і вона знову застигає, перетворюючись на бурульку.

Правильно влаштований сучасний теплозахист даху економить понад 3 кВт потужності (для будинку площею близько 205 кв. М.), це вигідно, бо можна знизити витрати на опалення будинку. 

ОСОБЛИВОСТІ ПОВІТРЯНОї ПОВЕДІНКИ

Тепле повітря всередині приміщення завжди вологіше, ніж зовні. Тому крім різниці в температурах і прагнення повітря вирівняти ці показники, у справу вступають і водяні пари. Вони теж будуть прагнути вилетіти назовні, крізь покрівельне покриття. Але тут дифузія парів зустрічає відсіч у вигляді самого даху. Справа в тому, що головне призначення покрівельного покриття – це гідроізоляція, і матеріали покрівлі так влаштовані, що не пропускають вологу ні зверху , ні знизу . Тому водяні пари загрожують перетворитися на конденсат з внутрішньої сторони покрівлі. Незабаром тут можуть оселитися постійні мокрі плями і цвіль. Дах – не протікає, а в результаті все одно мокро і утеплювач мокне. Виною всьому конденсат.

Для того щоб з ним боротися, вдаються до наступних заходів: утеплювач захищають від зволоження водяними парами за допомогою шару пароізоляції, причому кладуть її перед утеплюючим шаром (з внутрішньої, нижньої сторони утеплювача). Якщо все ж волога якимось чином проникла крізь пароізоляцію і пробралася до даху, то щоб уберегти утеплювач від конденсату, між ним і поверхнею покрівлі залишають вентиляційний повітряний прошарок.

Ще один ворог тепла і утеплювача на даху – це вітер. Якщо кроквяна система на даху не така потужна і утеплювач використовують не товстий, а тонкий (зниженої щільності), то вітер продуває утеплювач і забирає тепло. Якщо є можливість і необхідність, для захисту від вітру поверх теплоізоляції укладають вітрозахисний паропроникний матеріал.

ПАРОІЗОЛЯЦІЯ ДАХУ

Для пароізоляції утеплювача використовують поліетиленову плівку, пергамін, руберойд, фольгу, фольговані матеріали (фольгою всередину будинку). Матеріал монтують з перехлестом полотнищ на 10 см, шви проклеюють скотчем по вертикалі і горизонталі. До крокв плівка може кріпитися за допомогою спеціальних дерев'яних рейок. Фольговані матеріали укладають у бік приміщень. Блискуча поверхня фольги буде відображати потік теплового лікування і ще більше допоможе зменшити тепловтрати. Між пароізоляцією і обшивкою стелі залишають невеликий зазор. 

УКЛАДАННЯ УТЕПЛЮВАЧА

Мати твердого або м'якого утеплювача укладають в осередки покрівельної обрешітки – між кроквами (зазвичай крок між ними 60-100 см). Для даху зазвичай використовують плити з мінеральної вати на основі базальтового волокна або скловолокна. Детальніше про те, який утеплювач вибрати і чим він хороший, можна також почитати в пості про види утеплювачів.

Теплоізоляційні мати укладаються в один або декілька шарів. Товщина шару для різних утеплювачів може бути різною. Головне запам'ятати – чим менший коефіцієнт теплопровідності матеріалу, тим більша його здатність утримувати тепло, і тим тонше можна брати його шар. Значення коефіцієнта теплопровідності утеплювача завжди вказується на упаковці і позначається буквою «n». Припустимо, якщо n = 0,035 Вт / м ° С, то товщини утеплювача досить 160 мм, якщо значення n = 0,05, то утеплювач потрібен товщиною – 225 мм.

При укладанні утеплювача можна допуститись вагомих помилок. Мати повинні заповнювати весь простір осередків, без западин і порожнин для проходу повітря. Якщо утеплювач меншої ширини, між кроквами, залишаться «містки холоду». Якщо він ширше – то вигинається в бік вентиляційного зазору і може намокнути від конденсату. За цим треба стежити. Шматки і обрізки, що залишилися після укладання і підгонки під крокви основних плит утеплювача, використовують для теплоізоляції ковзана, дверних і віконних прорізів, димових труб і т. п.

З внутрішньої сторони утеплювач, як було сказано, закладають пароізоляцією, а потім все це закривають гіпсокартоном, вагонкою і т.п. 

ПРИСТРІЙ ПОВІТРЯНОГО ПРОШАРКУ

Ширина зазору між утеплювачем і покрівлею теж залежить від конкретних матеріалів, в даному випадку – від покриття. Якщо дах покривають профільовані листи оцинкованої сталі, черепиці, металочерепиця, інші хвилясті листи то вентильований зазор в даху повинен складати не менше 25 мм. Якщо покрівля влаштована з плоских листів – азбестоцемент, м'яка бітумна черепиця, оцинкована сталь, рулонні матеріали, то повітряний прошарок повинен бути більше – 50 мм.